Косий капонір, Київська фортеця

Проект Косого капоніра було складено у 1843 та втілено в 1844—1845 рр. Цю будівлю звели з цегли та каменю як додатковий елемент Госпітального укріплення Київської фортеці, що мав забезпечити надійніший захист місця прилучання 2-го полігону до північного фронту укріплення. Через особливості місцевості новий капонір виявився в плані асиметричним, що закріпило за ним назву «Косий».

На відміну від капонірів у полігонах Госпітального укріплення, Косий капонір було винесено за лінію гласиса. З рову 2-го полігону до Косого капоніра крізь товщу гласиса прокладено потерну. Наземна частина Косого капоніра виходить на західний схил Черепанової гори. У стінах завтовшки близько 1,3 м влаштовано 15 гарматних амбразур та 6 рушничних бійниць.

Через посилене озброєння він мав порохову камеру більшого розміру. Крім того, він не мав бойових казематів, відокремлених один від одного капітальними стінами, як в капонірах I, II та III полігонів. Склепіння капоніра спиралися на зовнішні стіни та стіни порохової камери, а не на розділові стіни казематів, як в капонірах I, II та III полігонів. В результаті вийшов один каземат, що охоплює по периметру порохову камеру.

У 1863 році Косий капонір Госпітального укріплення, був пристосований для ув’язнення польських повстанців. І з того часу він до 1917 року використовувався як в’язниця. Сумну популярність йому забезпечувало і те, що в Косий капонір на початку ХХ століття переводили ув’язнених, засуджених до смертної кари. Звідси їх відвозили в район Лисогірського форту для приведення вироку в виконання.

З 1991 Косий капонір належить до історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця». Тут працює музейна експозиція «Історія використання споруд Київської фортеці»; в ній представлені дані про відомих ув’язнених, карета смертників, в якій відправляли на страту, описані умови утримання ув’язнених.

Київська фортеця
Вікіпедія