Горянська ротонда, церква Покрови пр. Богородиці, м. Ужгород

Сучасна церква Покрови Пресвятої Богородиці, відома як Горянська ротонда, в інших джерелах згадується як костел св. Анни та церква св. Миколая, хоча виглядає так, що найдавніша присвята храму була св. Івану, та яка згадується у 1409 р.

Сучасна споруда складається з двох різних за часом частин: власне ротонда, яка у літературі переважно датується ХІІ–ХІІІ ст., та добудованої витягнутої нави, датованої добою готики – XІV-XV ст.  Ротонда (сучасне святилище) – кругла у плані будова, в товщину стін якої (2–2,5 м) врізано шість апсид, перекрита куполом, що спирається на шестикутний барабан. Зовні барабан прикрашено цегляним орнаментом у вигляді поребрика. Зазначений пояс є реконструкцією архітектора Отто Стегло, яку він, вірогідно, здійснив на підставі збережених фрагментів. На шестикутному барабані збереглося шість віконець, одне з яких виходить на горище над навою. Товща стіни споруди також прорізана двома вікнами, з яких автентичним є тільки східне, а південне – пізнішого походження. У 1921 р. на південному боці ротонди біля замурованого порталу існувало ще одне вікно, форма завершення якого стрілчаста (завдяки реставраційним роботам знову відкрите). Беручи до уваги сучасний стан споруди, складається враження, що основним джерелом світла у храмі були саме вікна барабана, що вказує на інші конструктивні вирішення, аніж спостерігаємо у ротондах Кішзомбору та Корчі (Угорщина). Тому, незважаючи на схожість планів цих будов, відносити споруди до одного типу не зовсім коректно.

Сьогодні існують різні версії щодо часу будівництва споруди, зокрема, є припущення, що будова належить до Х-ХІ ст., проте використання цегли розміром 30х30х4,5 вказує на те, що вона товща за плімфу (27х31х3,5 см, наприклад, у Софії Київській). З цієї причини можна б датувати будову пізнішим часом, наприклад, ХІІІ ст., хоча, як твердять словацькі дослідники, форма цегли, чи матеріал не завжди є надійною підставою для датування споруди.

На давніше датування могло б вказувати також  цікаве зображення св. Юрія Змієборця у північно-західній консі ротонди, яке своїми формами скоріше відповідає стилістиці романського мистецтва. Романська вуглуватість форм зображення коня та вершника могла б вказувати на ХІІ ст., коли у Європі ще існують ознаки цього стилю. І це не суперечило б історичному тлу, бо романський стиль в Угорському королівстві залишався актуальним майже до кінця ХІІІ ст. Тому, виходячи з  історичного контексту та опираючись на порівняльний аналіз, найчастіше сьогодні дослідники сходяться на датуванні цього об’єкта ХІІІ ст. Певні застереження щодо систематизації  та датування будови висувають дослідники, які окрім західних художніх впливів прагнули розгледіти і східні, візантійські впливи, опираючись, наприклад, на будови Вірменії та Сирії. Зокрема представлена будова Х-ХІ ст. з м. Ані у Вірменії за своїми конструктивно-просторовими особливостями близька до Горянської ротонди, проте матеріал та розміри  храму помітно різняться.

Нава, споруджена у XV ст., хоча останні дослідження дозволяють припускати про можливість датувати цієї частини храму XІV ст. Нава проста, перекрита дощатою стелею, ознаки готики проявилися тільки у головному порталі (стрілчаста арка) і в оздобленні лиштв порталу та трьох вікон південної стіни храму. Особливий інтерес викликає північний готичний портал, який на сьогодні замуровано. Ця частина споруди належить до типу однонавних храмів, характерних для верхнього Потисся. У XVІІІ ст. на західному фасаді було поставлено невелику барокову вежу.

Перші згадки про виявлення живопису у ротонді було опубліковано 1879 р. Велика увага до храму Національного комітету архітектурних пам’яток (Австро-Угорщина) з 1894 р. зумовила ретельне дослідження споруди, зокрема перші розчистки та замальовки тут зробив Отто Стегло. Це дало можливість у 1911–1912 рр. провести перші роботи з реставрації церкви та фресок. Тоді укріпили фундамент ротонди, зашили тріщини, почистили фрески, спорудили нову шоломоподібну покрівлю. У 1926 р., було проведено розкопки, якими керував М. Антал. У цьому часі було вивчено стіни палацу. У 1932 році здійснили ще одну реставрацію фресок; остання реставрація живопису у ротонді відбулась в 1960-1962 рр., коли було повністю розчищено забіли. Останні реставраційні роботи зі значними тонуваннями живопису у наві відбулися в 1992-1994 рр. Сьогодні на різні етапи роботи реставраторів є неоднозначні погляди, однак завдяки останнім і маємо сучасну картину розвитку живопису у храмі.

Перше документальне свідчення про храм маємо з грамоти магната Амадея Або, який у 1280-х рр. із земель, що належали Ужгородському замку, виділив Невицьку садибу, до якої належали і Горяни. У 1334 та 1335 рр. Горяни згадані як парохія, що сплачувала 2 гроша папської десятини. А це, у свою чергу, дає підстави говорити про ротонду уже у XІV ст. не тільки як про замкову каплицю. Події, пов’язані з протестантськими рухами, також мали стосунок до церкви, вірогідно, що у тому часі вона буда забілена. Проте у 1644 р. храм згадується як католицький. Діючою церквою ротонда була до 1959 р., після чого була закрита. Після розчищення і реставрації фресок у 1966 році тут було відкрито філію Закарпатського обласного краєзнавчого музею. З 1991 р. – це знову діюча греко-католицька церква Покрови Пр. Богородиці.

Горянська ротонда не перестає викликати величезний інтерес не тільки в Україні, але і в багатьох країнах Центральної Європи. В Україні такого комплексу живопису ХIV ст. просто немає, а от історичні перипетії в Угорщині призвели до того, що мистецькі пам’ятки, які тісно пов’язані з середньовічною історією Центральної Європи нерідко сьогодні знаходяться поза межами сучасної Угорської держави, що викликає особливий інтерес як угорських туристів, так і науковців до цієї пам’ятки.

Джерела:
Січинський В. Ротонди на Україні. К., 1929
Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000
Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967
Сокач Б. Горяни (Gerény, греко-католицька церква)/ Середньовічні церкви від Тиси до Карпат / під. ред.. Тібора Коллара. – Ніредьгаза, 2013
Логвин Г.Н. Украина и Молдавия. – М.: Искусство, 1982
Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967
Заплетал Ф. Міста і села Закарпаття. Фотоматеріали з приватного зібрання Миколи Мушинки. – Ужгород-Прага, 2016
Horváth Z., Kovács S. Kárpátalja kincsei. – Budapest, 2002
Могитич І. Попереднє зауваження до «Історії української архітектури»// Вісник Укрзахідпроектреставрація. – Львів, 2003. – №13
Mencl V. Stredoveká arhitektúra na Slovensku. – Praha, 1937
Tajkov P. Sákralna architektúra 11. – 13. storočia na juhovýchodnom Slovensku. – Košice : FU TU – 2012
Horváth Z., Kovács S. Kárpátalja kincsei. – Budapest, 2002
Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968
Мойжес В. В. Археологічні дослідження Горянської ротонди // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія, №2 (39) 2018
Мельник І. Реставрація стінопису нави церкви св. Миколая в Горянах.// Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. – Львів, 1997. – №6
Залозецький В. Горянська замкова каплиця // Науковий збірник товариства “Просвіта”. – Ужгород, 1924