Костел Пресвятої Трійці, м. Підгайці

Перша будівля костелу, що не збереглася,  фінансувалась подільським воєводою і перемиським старостою Михайлом Бучацьким  (1370/1384 – 1438 або 1450). Розташовувалась вона на теренах Старого Міста. Чи був цей костел мурованим, не відомо. Але в 1463 році  акт заснування костелу поновив Якуб Бучацький .

У 1490 році є відомості, з яких випливає, що сама будова була дерев’яна, а Підгайці вже тоді мали магдебурзьке право. Часті набіги довели місто до руїн, внаслідок чого новий власник Підгаєць Міколай Вольський домігся відновлення  магдебурзького права у 1539 році. Підгайці стали дуже швидко розвиватися, костел збагачуватись.

З 1600 року костел перебував у руках протестантів. Був він зруйнований у 1620-1621 роках під час турецько-татарської навали. Нова власниця міста Софія з Заміхова видала у 1634 році новий фундаційний акт. У 1635 році вона заповіла гроші на зведення вежі і склепінь та завершення будівництва:

Також фундаторка написала, щоб після її смерті, була похована в одній з каплиць костелу. Можливо, як допускають історики, це було бажання залагодити той негативний резонанс від багаторічної боротьби, яку вона вела проти Потоцьких. Останні звинувачували її у привласненні більш як мільйонного скарбу, який вона віддавала в Підгайці на тимчасове зберігання.

Після тривалої боротьби із Софією у 1641 році новим власником міста стає коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький. Він доклав багато зусиль для відродження міста, а в самому костелі профінансував будівництво каплиці св. Миколая, в підземеллях якої після своєї смерті був і похований.

14 – 19 жовтня 1667 року неподалік від міста відбулася знаменита битва (Битва під Підгайцями). Тоді об’єднані війська козаків під проводом гетьмана Петра Дорошенка і татар на чолі з калга-султаном Крим Гіреєм підійшли до містечка, на підступах до якого розмістив свої війська Ян III Собеський.

Не зумівши розбити поляків у першому бою, атакуючи розпочали облогу. Бойові дії завершилися підписання мирного договору між ворогуючими сторонами. Договір був підписаний в стінах костелу. Після воєнних знищень 1667 та 1686 років ремонтні роботи тривали аж до 1710 року.

Окрім головного в ньому було ще шість вівтарів. А з боку каплиці, на хорах був орган, а в вежі висіло два дзвони. Згодом оновили головний вівтар – «з мармуру, мальований».

У 1766 році через незадовільний стан костелу вежу понизили більш ніж на 10 метрів і накрили дошками. З 1774 року почали зводити нову муровану дзвіницю, для якої закупили нові дзвони (1778), а на костелі та на вежі влаштували нові дахи (1779-1781).

Наступні відомості про костел стосуються ремонтів дахів у 1867-1869 роках. Тоді ж коштом Юзефа Гурського був виставлений новий великий вівтар. В липні 1892 року від блискавки згорів дах костелу і вежі. У 1894-1895 роках тернопільський будівничий Юзеф Пйонтковський провів відновлювальні роботи за проєктом краківського архітектора Тадея Стриєнського.

Усередині будови були чудові органи. На всю околицю лунали удари годинника на костельній вежі, яку встановила 1896 р. католицька громада на честь 100-річчя повстання під керівництвом генерала Тадеуша Костюшка. Окремі кам’яні скульптурні оздоби-ангели зберігаються в експозиції Олеського замку.

У 1912 році костел вкрили новим стінописом, а в 1927-му за проєктом львівського архітектора Броніслава Віктора звели сигнатурку на місці старої, котра впала в 1924 році. Не обійшла стороною костел і ІІ Світова війна. В 1943 р. німці викрали костельні дзвони. Восени 1945 року костел покинув останній підгаєцький декан Станіслав Попкевич. Тоді було вивезено до Польщі частину костельного вистрою.

В 1950 році залишену дерев’яну скульптуру повантажили на вантажівку і, за спогадами старожилів, вивезли до Львова. Частину інвентаря розікрали. Довший час Чудотворний образ Матері Божої Підгаєцької зберігався у захристії Успенської церкви. Опустошений костел систематично нищився людьми та часом: були знищені органи, святиня служила як склад.

В 1970-х роках планувалося підірвати костел, цьому ганебному вчинку запобігло місцеве товариство охорони пам’яток. Постановою Ради Міністрів УРСР в 1979 році костел внесено до Реєстру пам’яток архітектури і містобудування національного значення під охоронним № 1558.  На початку 1980-тих років була зруйнована вежа. У 1980-ті роки внаслідок пожежі обвалилися склепіння, дах вежі.

25 липня 2006 року Тернопільська обласна державна адміністрація передала костел вірянам. До цього моменту спорудження знаходилося в поганому стані – костел практично повністю позбувся даху, склепінь, вікон, дверей. У храмі почалися незначні ремонтно-відновлювальні роботи, але через нестачу коштів вони просувалися дуже повільно.

Джерело:
Регіональний інформаційний портал Тернопільщина