Довідка об'єкта
Тип споруди: шато
Розташування: Україна, Тернопільська область, Бучацький район, село Язловець
Період будівництва: невідомо, перша письмова згадка про замок датована 1436 роком
Засновник:
Статус спадщини:
Стан:
Стан FUE: на стадії пошуку фінансування
Дописувач: Богдан Гавришок
Історичний екскурс
Язловецький замок один із найстаріших феодальних замків на Поділлі. Розміщений у меандрі річки Вільховець на мисоподібному підвищенні нижче рівня Подільського плато. На північ від замку у підніжжі пагорба знаходилось місто, огороджене оборонною стіною. Стіни замку збудовані з місцевого піщаника різних відтінків. Елементи оздоблення виконані з білого вапняку.
Язловецький замок складається з двох частин: верхній замок збудований у найвищому і найвужчому місці мису і нижній замок – розміщений дещо західніше і перебудований згодом у палац.
Перші оборонні споруди в Язловці могли існувати ще при Коріатовичах. Найстаріша башня-донжон, можливо, була побудована ще до 1379 р. Перша письмова згадка про замок датована 1436 р. і пов‘язана з Теодориком Бучацьким. У цьому ж документі згадано про сад, точніше про виділення коштів місцевому костелу Марії Магдалени для створення саду між костелом і замковою горою. На цьому етапі замок мав форму видовженого п’ятикутника із квадратною вежею з заходу та ровом, що перерізав мис з напільного боку.
У середині XV ст. до замку зі східного боку прибудовано новий дитинець. Рів став фундаментом і підвалами для нового готичного будинку. У другій половині XVI ст. при Юрію Язловецькому замок перебудовано в стилі ренесанс. З південно-західної сторони добудовано потужну 5-ярусну в’їзну башту, два яруси якої розміщені нижче рівня воріт. Юрій Язловецький був великим коронним гетьманом, а замок у Язловці – його резиденцією.
Під час турецького правління Язловець стає центром санджаку (1676 – 1684). В цей час було закладено нові сади на усіх міських пагорбах, які пізніше доглядалися, як сади міської громади.
В середині XVII ст. при Конєцпольських розбудовано оборонний пояс нижнього замку. Західну частину цих укріплень у XVIIІ ст. наступні власники Понятовські перебудували у палац, поряд з яким існував невеликий парк. Він зберігся і при баронах Блажевських. Після 1862 р. Марцеліна Даровська насаджує та впорядковує монастирський парк в сучасних межах. Окрім декоративної частини парку на той час було закладено ділянку саду, виноградник та оранжерею.
